Досліджено навчально-педагогічний дискурс (НПД) як соціально-комунікативну подію, що полягає у взаємодії вчителя і учня за допомогою навчальних текстів та інших знакових комплексів в контексті навчально-педагогічної ситуації в сфері організованого навчання. Проаналізовано НПД як типовий інституційний дискурс, описано модель навчально-педагогічної комунікативної ситуації (КС), особливості мовної та дискурсивної особистості комунікантів. Обгрунтовано дискурсивну категорію як надпарадигмальну інваріантну ознаку, властиву тексту в типовій КС. Розроблено систему текстово-дискурсивних категорій НПД. Описано мовленнєві жанри, які реалізують стратегії і тактики учасників НПД.

Розкрито сучасні підходи до вивчення фразеологічних одиниць, особливості морфології топонімів сучасної Великої Британії. Акцентовано увагу на електронних скороченнях як нових формах вираження закону економії мови. Проаналізовано розвиток національної мови на основі лондонського діалекту у середньоанглійський період. Розглянуто художній текст як об'єкт естетико-стилістичного аналізу, увагу приділено показу внутрішнього життя персонажа через використання різноманітних прийомів та специфічних засобів психологізму. Висвітлено проблему дослідження модальних часток у німецькій та угорській мовах, загальні аспекти характеристики обставини та місце обставини часу в структурі речення. Окреслено перспективи навчання іноземної мови професійного спрямування згідно з рекомендаціями Ради Європи до розвитку мовної освітньої політики.

Досліджено способи створення парадоксу за допомогою різних видів референції: невизначеної, інтродуктивної та що ідентифікує. Виникнення парадоксального ефекту пов'язано з порушенням законів логіки, і, у першу чергу, - закону тотожності. Зазначено, що відхилення від принципу Кооперації Г. Грайса, правил транспорту референта Е. Клюєва є одним з основних джерел виникнення прагматичного парадоксу у творах сатирика.

Показано дискурсивний потенціал вставних конструкцій. Дослідження проведено на матеріалі науково-популярних лінгвістичних текстів. Названо функції парентези. Досліджено її інтертекстуальні можливості.

Розглянуто когнітивні основи стратегії як аспект її лінгвістичного аналізу. Описано особливості апозитивних конструкцій з топонімами. Приділено увагу новітнім концепціям методики викладання німецької мови. Розглянуто аутентичні матеріали як засіб формування соціокультурної компетенції під час вивчення англійської мови. Досліджено запозичені словотворчі моделі французької мови. Приділено увагу питанню виправлення помилок як важливому засобу вивчення іноземної мови. Вивчено художню рецепцію у сучасному українському літературознавстві. Розглянуто проблему формування інтересу до читання на уроках зарубіжної літератури. Акцентовано на інтеграції інформаційно-комунікаційних технологій в університетський курс методики викладання зарубіжної літератури.

Надано уявлення про феномен комічного, про особливості гумористичного дискурсу та його жанри, про когнітивну природу гострослів’я і вплив різних параметрів комунікативного контексту на формування імпліцитного смислу комічних текстів малих жанрів. Показано особливості ситуативного гумору й мовної гри. Особливу увагу приділено проблемам перекладу комічних текстів. Окрім теоретичної частини, запропоновано питання і завдання для самостійної роботи. Посібник дозволить здобувачам вищої освіти зрозуміти лінгвістичні механізми й закономірності українського, англійського та російського гумору, навчить коректно інтерпретувати жарти.